Поради психолога

Важливо пам’ятати, що частину навичок і знань дитина набуває стихійно і самостійно (зона актуального розвитку), а частину – за допомогою дорослого (зона найближчого розвитку). І дуже важливо в цьому процесі давати їй імпульс для придбання нових навичок, пояснювати, показувати приклад, а далі – давати свободу і право на помилки.

Тому, щоб розвинути самостійність у дошкільника,батькам доведеться спочатку попрацювати над собою.Адже так хочеться проконтролювати, допомогти, поквапити, виправити, і часто просто не вистачає терпіння. Але тут важливо дати дитині можливість проявити ініціативу.

Для початку визначте ті вміння, які ви хочете прищепити майбутньому першокласнику на даному етапі. Перевірте, яку частину з необхідного дитина вже може виконати самостійно, а в який потрібно ваша допомога Для того, щоб прищепити ту чи іншу навичку, використовуйтерольову гру. Це найважливіший, ефективний і улюблений дошкільнятами спосіб засвоєння життєво корисних навичок і досвіду.Наприклад, якщо ви намагаєтеся навчити малюкасамостійно збирати рюкзак, то попросіть його намалювати улюбленого персонажа з рюкзаком, потім обговоріть, що герой незабаром збирається в школу і важливо допомогти йому зібрати речі. Нехай дитина намалює все необхідне шкільне приладдя (не допомагайте, поки сама не попросить про допомогу, так ви зрозумієте, які знання вже є). Покладіть отриману «інструкцію» на видному місці.

За допомогою такої ж гри можна привчити майбутнього першокласника дорозпорядку дня.Спочатку обговоріть, які важливі справи потрібно виконувати щодня, потім намалюйте «графік» і нехай він буде завжди на видноті. Образи відкладуться в пам’яті дитини, і через деякий час вона буде все рідше підглядати в «шпаргалку».

При цьому, граючи з дитиною, чітко озвучуйте правила, за якими вона повинна досягти того чи іншого результату. Завжди пам’ятайте, що у дітей дошкільного вікупровідний вид діяльності – гра,і в силу вікових особливостей вони просто не будуть робити те, що їм не цікаво.

І не витрачайте сили – їх не хвилює майбутня мотивація. Для дітей важливо бути успішними тут і зараз, а не через день, тиждень і, тим більше через рік. Тому не забувайте наголошувати, який дошкільник молодець: сам знає, які у нього є справи та стежить, щоб все було зроблено!

Психологічна підготовка дитини до школи (поради батькам)

Рекомендації батькам учнів 1-4 класів:

1. Щодня цікавтеся шкільними справами дітей, виявляючи увагу і терпіння. При цьому не обмежуйтеся черговими питаннями: «Що отримав?», «Як справи?», А розпитуйте про почуття, настрої, проявляйте емоційну підтримку і т. д.

2. Не скупіться на похвалу, помічайте навіть самі незначні, на Ваш погляд, досягнення дитини, його посильні успіхи. При зустрічі з невдачами в навчанні намагайтеся розібратися разом, знайти вихід, передбачити наслідки дій. Не залякуйте дитини, страх не активізує його діяльність.

3. Розвивайте допитливість, заохочуйте цікавість, задовольняйте його потребу в знаннях. Давайте дитині якомога більше відомостей і не забувайте, що до 7 років засвоюється близько 90% основоположної інформації про світ і приблизно стільки ж найважливіших життєвих навичок. На все життя припадає лише 10%.

4. Купуйте і даруйте книги, платівки, картини. Читайте вголос, пропонуйте дитині почитати Вам, обговорюйте прочитане. Визначайте з ним програму читання на тиждень, місяць і допоможете здійснити, заохочуйте її виконання.

5. Допомагайте дитині виконувати важкі завдання, пропонуйте вихід зі складної ситуації, але не забувайте давати йому можливість самому знайти вихід, рішення, зробити вчинок.

6. Будьте доброзичливими до однокласників, не забороняйте робити разом уроки, так як відмічено, що індивідуально воліють працювати відмінники, а середнячкам подобається займатися парами, групами. До того ж відомо: той, хто вчить, вчиться сам.

7. Активно слухайте свою дитину, так як виявлено, що розповідь самому собі викликає психічну травму. Нехай він переказує прочитане, побачене, ділиться враженнями про прожите.

Поради батькам

1.Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язковоговоритиме так, як ви.

2.Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, незабувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3.Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4.Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5.У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6.Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але непідштовхуйте.

7.Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язівруки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі зарозміром деталі, зображення тощо.

9.Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

10.Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, зяких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а немеханічного запам’ятовування .

11.Працюйтез дитиноюнад розвитком її пам’яті , уваги, мислення. Для цьогосьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12.Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язководотримуйтеся його виконання всіма членами родини.

13.Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14.Необхідною умовою емоційно – вольового розвитку дитини є спільність вимог донеї з боку всіх членів родини.

15.Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до відома.

Основні причини труднощів під час адаптації:

1. Психофізіологічні особливості:

- слабкий тип нервової системи;

-підвищена сенситивність;

-надмірне збудження.

2.Особливості розвитку:

- не сформованість емоційно-вольової сфери;

- слабка саморегуляція поведінки.

3. Хибні методи виховання в сім’ї :

- виховання за типом «кумир у сім’ї»;

- не сприйняття дитини;

- батьківська вседозволеність.

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють триаспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальназрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційназрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальназрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Тест: Чи готова дитина до школи?

-Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

-Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

-Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

-Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

-Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

-Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

-Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

-Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

-Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

-Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

-Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

-Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

-Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

-Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

-Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

- Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

-Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

-Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Пам'ятайте:

Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.

Чи готова дитина до школи: тестування при вступі в 1-й клас

Скоро в школу. Вступ в перший клас - це справа особливо відповідальна.

В наш час вимоги до підготовки дітей зросли. Співбесіда абопсихологічнетестуваннявідіграє одну з найважливіших ролей в ухваленні рішення про зарахування в школу.

Основним завданням тестування має бутизнайомство педагогів з дітьми, що йдуть в школу і можливістькоректування програминавчання в залежності від рівня їх загального розвитку. Ніхто не вправі вимагати від майбутнього першокласника вміння читати і писати - всі тести і завдання перевіряють лишеінтелектуальний розвитокмалюка.Таким чином, результати будь-яких співбесід, проведених з дитиною, мають тількирекомендаційний характер, в іншому випадку це вважають порушенням чинного законодавства.

Як дізнатися самостійно, без допомоги фахівця,чи готова дитина до школи?Якітестиіметодикизазвичай використовуються психологами, приймальною комісією при вступі до школи?

Батьки можуть оцінити рівень "зрілості" за допомогою спостереження і відповідей на питання. Питання розроблені психологомДжеральдін Чейні.

Оцінка розвитку пізнання

1.Чи володіє дитина основними поняттями (наприклад: правий/лівий, великий/малий, верх/низ, до/з і т.д.)?

2.Чи вміє дитина класифікувати, наприклад: назвати речі, які можуть котитися; назвати одним словом групу предметів (стілець, стіл, шафа, ліжко - меблі)?

3.Чи може малюк угадати кінцівку нехитрої історії?

4.Чи може дитина втримати в пам'яті і виконати як мінімум 3 вказівки (одягни шкарпетки, сходи в ванну, там вмийся, після цього принеси мені рушник)?

5.Чи може дитина назвати більшість великих і малих літер алфавіту?

Оцінка базового досвіду

6.Чи доводилося дитині супроводжувати дорослих на пошту, в магазин, в ощадкасу?

7.Чи був малюк у бібліотеці?

8.Чи бувала дитина в селі, в зоопарку, в музеї?

9.Чи була у Вас можливість регулярно читати малюкові, розповідати йому історії?

10.Чи виявляє дитина підвищений інтерес до чого-небудь. Чи є у неї хобі?

Оцінка мовного розвитку

11.Чи може дитина назвати і позначити основні предмети, що її оточують?

12.Чи легко їй відповідати на питання дорослих?

13.Чи може дитина пояснити, для чого служать різні речі, наприклад, пилосос, щітка, холодильник?

14.Чи може дитина пояснити, де розташовані предмети: на столі, під стільцем і т.д.?

15.Чи в змозі малюк розповісти історію, описати який-небудь випадок, що трапився з ним?

16.Чітко дитина вимовляє слова?

17.Чи правильна її мова з точки зору граматики?

18.Чи здатна дитина брати участь в загальній розмові, розіграти будь-яку ситуацію, брати участь у домашньому спектаклі?

Оцінка рівня емоційного розвитку

19.Чи виглядає дитина веселою вдома і серед однолітків?

20.Сформувався у дитини образ себе як людини, яка багато що може?

21.Чи легко малюкові "перемкнутися" при змінах в розпорядку дня, перейти до нової діяльності?

22.Чи здатна дитина працювати (грати, займатися) самостійно, змагатися у виконанні завдання з іншими дітьми?

Оцінка уміння спілкуватися

23.Чи включається дитина в гру інших дітей, чи ділиться з ними?

24.Чи дотримується вона черговість, коли цього вимагає ситуація?

25.Чи здатна дитина слухати інших, не перебиваючи?

Оцінка фізичного розвитку

26.Добре дитина чує?

27.Чи добре вона бачить?

28.Чи здатна вона посидіти спокійно протягом деякого часу?

29.Чи розвинена є у неї координація моторних навичок (чи може вона грати в м'яч, стрибати, спускатися і підніматися по сходах без допомоги дорослого, не тримаючись за поручні, ...)

30.Чи виглядає дитина бадьорою і захопленою?

31.Чи виглядає вона здоровою, ситою, відпочившою (основну частину дня)?

Зорове розрізнення

32.Чи може дитина ідентифікувати схожі і несхожі форми (знайди картинку, несхожу на інші)?

33.Чи може дитина розрізняти букви і короткі слова (кіт/рік, б/п ...)?

Зорова пам'ять

34.Чи може дитина помітити відсутність картинки, якщо їй спочатку показати серію з 3-х картинок, а потім одну прибрати?

35.Чи знає дитина своє ім'я та назви предметів, що зустрічаються в її повсякденному житті?

Зорове сприйняття

36.Чи здатна дитина розкласти по порядку серію картинок?

37.Чи розуміє вона, що читають зліва направо?

38.Чи може самостійно, без сторонньої допомоги скласти головоломку з 15 елементів?

39.Чи може інтерпретувати картинку, скласти невелику розповідь по ній.

Рівень слухових здібностей

40.Чи може дитина римувати слова?
41.Чи розрізняє слова, що починаються на різні звуки, наприклад, ліс/вага?
42.Чи може повторити за дорослим кілька слів чи цифр?
43.Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність дій?

Оцінка відношення до книг

44.Чи виникає у дитини бажання подивитися книги самостійно?
45.Чи уважно і з задоволенням вона слухає, коли читають вголос?
46.Чи задає питання про слова, про їхнє значення?

Показником готовності дитини до школи буде максимальна кількість стверджувальних відповідей на дані питання.

Після того, як Ви відповіли на наведені вище питання та проаналізували результати, можна провестиряд тестів, які використовуютьсядитячими психологами при вступі до школи.

В наш час вимоги до підготовки дітей зросли. Співбесіда абопсихологічне тестуваннявідіграє одну з найважливіших ролей в ухваленні рішення про зарахування в школу.

Як дізнатися самостійно, без допомоги фахівця,чи готова дитина до школи? Якітестиіметодикизазвичай використовуються психологами, приймальною комісією при вступі до школи?

Батьки можуть оцінити рівень "зрілості" за допомогою спостереження і відповідей наспеціальні питання, що були розроблені психологомДжеральдін Чейні.

Після того, як Ви відповіли на наведені вище питання та проаналізували результати, можна провестиряд тестів, які використовуються дитячими психологамипри вступі до школи.

Ступінь психосоціальної зрілості (кругозір)
Тестова бесіда, запропонована С. А. Банковим.
Дитина повинна відповісти на наступні питання:

1.Назви свої прізвище, ім'я, по батькові.

2.Назви прізвище, ім'я, по батькові тата, мами.

3.Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш - тьотею чи дядею?

4.У тебе є брат, сестра? Хто старше?

5.Скільки тобі років? А скільки буде через рік? Через два роки?

6.Зараз ранок чи вечір (день або ранок)?

7.Коли ти снідаєш - ввечері чи вранці? Коли ти обідаєш - вранці чи вдень?

8.Що буває раніше - обід чи вечеря?

9.Де ти живеш? Назви свою домашню адресу.

10.Ким працює твій тато, твоя мама?

11.Ти любиш малювати? Якого кольору ця стрічка (плаття, олівець)

12.Яка зараз пора року - зима, весна, літо або осінь? Чому ти так вважаєш?

13.Коли можна кататися на санках - взимку чи влітку?

14.Чому сніг буває взимку, а не влітку?

15.Що робить листоноша, лікар, вчитель?

16.Навіщо в школі потрібна парта, дзвінок?

17.Ти хочеш піти в школу?

18.Покажи своє праве око, ліве вухо. Для чого потрібні очі, вуха?

19.Яких тварин ти знаєш?

20.Яких птахів ти знаєш?

21.Хто більше - корова чи коза? Птах чи бджола? У кого більше лап: у півня або у собаки?

22.Що більше: 8 чи 5, 7 чи 3? Порахуй від трьох до шести, від дев'яти до двох.

23.Що потрібно зробити, якщо ненавмисно зламаєш чужу річ?

Оцінка відповідей

За правильні відповіді на всі підпитання дитина отримує по 1 балу (за винятком контрольних). На правильні, але неповні відповіді дитина отримує 0,5 бала. Наприклад, правильні відповіді: "Тато працює інженером", "У собаки лап більше, ніж у півня"; неповні відповіді: "Мама Таня", "Тато працює на роботі".

До контрольних завданьналежать питання 5, 8, 15,22. Вони оцінюються так:

·№ 5- дитина може обчислити, скільки їй років -1 бал, називає рік з урахуванням місяців - 3 бали.

·№ 8- за повну домашню адресу з назвою міста-2 бали, неповну - 1 бал.

·№ 15- за кожне правильно зазначене застосування шкільної атрибутики - 1 бал.

Рекомендації батькам учнів 1-4 класів:

1. Щодня цікавтеся шкільними справами дітей, виявляючи увагу і терпіння. При цьому не обмежуйтеся черговими питаннями: «Що отримав?», «Як справи?», А розпитуйте про почуття, настрої, проявляйте емоційну підтримку і т. д.

2. Не скупіться на похвалу, помічайте навіть самі незначні, на Ваш погляд, досягнення дитини, його посильні успіхи. При зустрічі з невдачами в навчанні намагайтеся розібратися разом, знайти вихід, передбачити наслідки дій. Не залякуйте дитини, страх не активізує його діяльність.

3. Розвивайте допитливість, заохочуйте цікавість, задовольняйте його потребу в знаннях. Давайте дитині якомога більше відомостей і не забувайте, що до 7 років засвоюється близько 90% основоположної інформації про світ і приблизно стільки ж найважливіших життєвих навичок. На все життя припадає лише 10%.

4. Купуйте і даруйте книги, платівки, картини. Читайте вголос, пропонуйте дитині почитати Вам, обговорюйте прочитане. Визначайте з ним програму читання на тиждень, місяць і допоможете здійснити, заохочуйте її виконання.

5. Допомагайте дитині виконувати важкі завдання, пропонуйте вихід зі складної ситуації, але не забувайте давати йому можливість самому знайти вихід, рішення, зробити вчинок.

6. Будьте доброзичливими до однокласників, не забороняйте робити разом уроки, так як відмічено, що індивідуально воліють працювати відмінники, а середнячкам подобається займатися парами, групами. До того ж відомо: той, хто вчить, вчиться сам.

7. Активно слухайте свою дитину, так як виявлено, що розповідь самому собі викликає психічну травму. Нехай він переказує прочитане, побачене, ділиться враженнями про прожите.

Поради батькам

1.Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язковоговоритиме так, як ви.

2.Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, незабувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3.Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4.Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5.У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6.Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але непідштовхуйте.

7.Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язівруки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі зарозміром деталі, зображення тощо.

9.Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.

10.Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, зяких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а немеханічного запам’ятовування .

11.Працюйтез дитиноюнад розвитком її пам’яті , уваги, мислення. Для цьогосьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12.Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язководотримуйтеся його виконання всіма членами родини.

13.Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14.Необхідною умовою емоційно – вольового розвитку дитини є спільність вимог донеї з боку всіх членів родини.

15.Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до відома.

Основні причини труднощів під час адаптації:

1. Психофізіологічні особливості:

- слабкий тип нервової системи;

-підвищена сенситивність;

-надмірне збудження.

2.Особливості розвитку:

- не сформованість емоційно-вольової сфери;

- слабка саморегуляція поведінки.

3. Хибні методи виховання в сім’ї :

- виховання за типом «кумир у сім’ї»;

- не сприйняття дитини;

- батьківська вседозволеність.

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють триаспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальназрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційназрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальназрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Тест: Чи готова дитина до школи?

-Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

-Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

-Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?

-Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

-Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

-Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

-Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

-Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

-Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

-Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

-Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

-Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

-Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

-Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

-Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

- Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

-Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

-Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;

10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Пам'ятайте:

Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.

Чи готова дитина до школи: тестування при вступі в 1-й клас

Скоро в школу. Вступ в перший клас - це справа особливо відповідальна.

В наш час вимоги до підготовки дітей зросли. Співбесіда абопсихологічнетестуваннявідіграє одну з найважливіших ролей в ухваленні рішення про зарахування в школу.

Основним завданням тестування має бутизнайомство педагогів з дітьми, що йдуть в школу і можливістькоректування програминавчання в залежності від рівня їх загального розвитку. Ніхто не вправі вимагати від майбутнього першокласника вміння читати і писати - всі тести і завдання перевіряють лишеінтелектуальний розвитокмалюка.Таким чином, результати будь-яких співбесід, проведених з дитиною, мають тількирекомендаційний характер, в іншому випадку це вважають порушенням чинного законодавства.

Як дізнатися самостійно, без допомоги фахівця,чи готова дитина до школи?Якітестиіметодикизазвичай використовуються психологами, приймальною комісією при вступі до школи?

Батьки можуть оцінити рівень "зрілості" за допомогою спостереження і відповідей на питання. Питання розроблені психологомДжеральдін Чейні.

Оцінка розвитку пізнання

1.Чи володіє дитина основними поняттями (наприклад: правий/лівий, великий/малий, верх/низ, до/з і т.д.)?

2.Чи вміє дитина класифікувати, наприклад: назвати речі, які можуть котитися; назвати одним словом групу предметів (стілець, стіл, шафа, ліжко - меблі)?

3.Чи може малюк угадати кінцівку нехитрої історії?

4.Чи може дитина втримати в пам'яті і виконати як мінімум 3 вказівки (одягни шкарпетки, сходи в ванну, там вмийся, після цього принеси мені рушник)?

5.Чи може дитина назвати більшість великих і малих літер алфавіту?

Оцінка базового досвіду

6.Чи доводилося дитині супроводжувати дорослих на пошту, в магазин, в ощадкасу?

7.Чи був малюк у бібліотеці?

8.Чи бувала дитина в селі, в зоопарку, в музеї?

9.Чи була у Вас можливість регулярно читати малюкові, розповідати йому історії?

10.Чи виявляє дитина підвищений інтерес до чого-небудь. Чи є у неї хобі?

Оцінка мовного розвитку

11.Чи може дитина назвати і позначити основні предмети, що її оточують?

12.Чи легко їй відповідати на питання дорослих?

13.Чи може дитина пояснити, для чого служать різні речі, наприклад, пилосос, щітка, холодильник?

14.Чи може дитина пояснити, де розташовані предмети: на столі, під стільцем і т.д.?

15.Чи в змозі малюк розповісти історію, описати який-небудь випадок, що трапився з ним?

16.Чітко дитина вимовляє слова?

17.Чи правильна її мова з точки зору граматики?

18.Чи здатна дитина брати участь в загальній розмові, розіграти будь-яку ситуацію, брати участь у домашньому спектаклі?

Оцінка рівня емоційного розвитку

19.Чи виглядає дитина веселою вдома і серед однолітків?

20.Сформувався у дитини образ себе як людини, яка багато що може?

21.Чи легко малюкові "перемкнутися" при змінах в розпорядку дня, перейти до нової діяльності?

22.Чи здатна дитина працювати (грати, займатися) самостійно, змагатися у виконанні завдання з іншими дітьми?

Оцінка уміння спілкуватися

23.Чи включається дитина в гру інших дітей, чи ділиться з ними?

24.Чи дотримується вона черговість, коли цього вимагає ситуація?

25.Чи здатна дитина слухати інших, не перебиваючи?

Оцінка фізичного розвитку

26.Добре дитина чує?

27.Чи добре вона бачить?

28.Чи здатна вона посидіти спокійно протягом деякого часу?

29.Чи розвинена є у неї координація моторних навичок (чи може вона грати в м'яч, стрибати, спускатися і підніматися по сходах без допомоги дорослого, не тримаючись за поручні, ...)

30.Чи виглядає дитина бадьорою і захопленою?

31.Чи виглядає вона здоровою, ситою, відпочившою (основну частину дня)?

Зорове розрізнення

32.Чи може дитина ідентифікувати схожі і несхожі форми (знайди картинку, несхожу на інші)?

33.Чи може дитина розрізняти букви і короткі слова (кіт/рік, б/п ...)?

Зорова пам'ять

34.Чи може дитина помітити відсутність картинки, якщо їй спочатку показати серію з 3-х картинок, а потім одну прибрати?

35.Чи знає дитина своє ім'я та назви предметів, що зустрічаються в її повсякденному житті?

Зорове сприйняття

36.Чи здатна дитина розкласти по порядку серію картинок?

37.Чи розуміє вона, що читають зліва направо?

38.Чи може самостійно, без сторонньої допомоги скласти головоломку з 15 елементів?

39.Чи може інтерпретувати картинку, скласти невелику розповідь по ній.

Рівень слухових здібностей

40.Чи може дитина римувати слова?
41.Чи розрізняє слова, що починаються на різні звуки, наприклад, ліс/вага?
42.Чи може повторити за дорослим кілька слів чи цифр?
43.Чи здатна дитина переказати історію, зберігши основну думку і послідовність дій?

Оцінка відношення до книг

44.Чи виникає у дитини бажання подивитися книги самостійно?
45.Чи уважно і з задоволенням вона слухає, коли читають вголос?
46.Чи задає питання про слова, про їхнє значення?

Показником готовності дитини до школи буде максимальна кількість стверджувальних відповідей на дані питання.

Після того, як Ви відповіли на наведені вище питання та проаналізували результати, можна провестиряд тестів, які використовуютьсядитячими психологами при вступі до школи.

В наш час вимоги до підготовки дітей зросли. Співбесіда абопсихологічне тестуваннявідіграє одну з найважливіших ролей в ухваленні рішення про зарахування в школу.

Як дізнатися самостійно, без допомоги фахівця,чи готова дитина до школи? Якітестиіметодикизазвичай використовуються психологами, приймальною комісією при вступі до школи?

Батьки можуть оцінити рівень "зрілості" за допомогою спостереження і відповідей наспеціальні питання, що були розроблені психологомДжеральдін Чейні.

Після того, як Ви відповіли на наведені вище питання та проаналізували результати, можна провестиряд тестів, які використовуються дитячими психологамипри вступі до школи.

Ступінь психосоціальної зрілості (кругозір)
Тестова бесіда, запропонована С. А. Банковим.
Дитина повинна відповісти на наступні питання:

1.Назви свої прізвище, ім'я, по батькові.

2.Назви прізвище, ім'я, по батькові тата, мами.

3.Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш - тьотею чи дядею?

4.У тебе є брат, сестра? Хто старше?

5.Скільки тобі років? А скільки буде через рік? Через два роки?

6.Зараз ранок чи вечір (день або ранок)?

7.Коли ти снідаєш - ввечері чи вранці? Коли ти обідаєш - вранці чи вдень?

8.Що буває раніше - обід чи вечеря?

9.Де ти живеш? Назви свою домашню адресу.

10.Ким працює твій тато, твоя мама?

11.Ти любиш малювати? Якого кольору ця стрічка (плаття, олівець)

12.Яка зараз пора року - зима, весна, літо або осінь? Чому ти так вважаєш?

13.Коли можна кататися на санках - взимку чи влітку?

14.Чому сніг буває взимку, а не влітку?

15.Що робить листоноша, лікар, вчитель?

16.Навіщо в школі потрібна парта, дзвінок?

17.Ти хочеш піти в школу?

18.Покажи своє праве око, ліве вухо. Для чого потрібні очі, вуха?

19.Яких тварин ти знаєш?

20.Яких птахів ти знаєш?

21.Хто більше - корова чи коза? Птах чи бджола? У кого більше лап: у півня або у собаки?

22.Що більше: 8 чи 5, 7 чи 3? Порахуй від трьох до шести, від дев'яти до двох.

23.Що потрібно зробити, якщо ненавмисно зламаєш чужу річ?

Оцінка відповідей

За правильні відповіді на всі підпитання дитина отримує по 1 балу (за винятком контрольних). На правильні, але неповні відповіді дитина отримує 0,5 бала. Наприклад, правильні відповіді: "Тато працює інженером", "У собаки лап більше, ніж у півня"; неповні відповіді: "Мама Таня", "Тато працює на роботі".

До контрольних завданьналежать питання 5, 8, 15,22. Вони оцінюються так:

·№ 5- дитина може обчислити, скільки їй років -1 бал, називає рік з урахуванням місяців - 3 бали.

·№ 8- за повну домашню адресу з назвою міста-2 бали, неповну - 1 бал.

·№ 15- за кожне правильно зазначене застосування шкільної атрибутики - 1 бал.

·№ 22- за правильну відповідь -2 бали.

·№ 16оцінюється спільно з№ 15та№ 22. Якщо в № 15 дитина набрала 3 бали, і в № 16 - дала позитивну відповідь, то вважається, що у неї позитивна мотивація до навчання в школі.

Оцінка результатів:

·24-29 балів, вона вважається шкільно-зрілою;

·20-24 - середньо-зрілою;

·15-20 - низький рівень психосоціальної зрілості.

1. Будьте спокійні та ініціативні

«Батьки мають проявляти ініціативу та спокійно говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання (COVID-19), а також про важливу роль, яку діти можуть відігравати у підтримці свого здоров’я. Розкажіть їм, що хтось із вас в якийсь момент може відчути симптоми, які часто дуже схожі на застуду або грип, і що їм не потрібно надто лякатися цього, – рекомендує докторка Дамур, – Батьки мають заохочувати своїх дітей повідомляти їх про погане самопочуття або про переживання через вірус, щоб батьки мали змогу допомогти»

«Дорослі можуть співчувати тому, що діти нервують і переживають через COVID-19. Запевняйте своїх дітей, що діти та молоді люди, як правило, легко переносять захворювання, які може спричиняти інфекція COVID-19», – каже вона. Також важливо пам’ятати, що багато симптомів COVID-19 можна лікувати. «У зв'язку з цим ми можемо нагадати дітям, що є багато ефективних речей, які ми можемо робити, щоб захистити себе та інших людей і при цьому краще контролювати обставини: часто мити руки, не чіпати обличчя та підтримувати дистанцію з іншими людьми». «Інша річ, яку ми можемо зробити – це допомогти їм подивитись навколо себе. Скажіть дитині: «Слухай, я знаю, ти відчуваєш справжнє занепокоєння через ймовірність зараження коронавірусом, але за допомогою тих речей, які ми просимо тебе робити – мити руки, залишатися вдома – ми також дбаємо про інших людей у нашій громаді. Ми думаємо і про людей навколо нас».

2. Дотримуйтесь рутини (розпорядку дня)

«Діти потребують розпорядку. Ось так. І все, що ми маємо дуже швидко зробити зараз – це розробити новий розпорядок, аби кожен і кожна з нас спокійно прожили ці дні, – говорить докторка Дамур, – Я наполегливо рекомендую батькам забезпечувати, щоб у дітей був розпорядок дня, який може включати в себе ігровий час, коли дитина може за допомогою свого телефону зв’язатися з друзями, та час, вільний від гаджетів. Також обов'язково має бути час на допомогу батькам із хатніми справами. Нам потрібно думати про те, що ми цінуємо, і вибудувати такий розпорядок, який це максимально відображає. Для наших дітей буде великим полегшенням жити за передбачуваним графіку і знати, коли вони мають працювати, а коли вони можуть пограти».

Ліза Дамур пропонує залучити до складання розпорядку і самих дітей: «Дітям 10-11 років я б запропонувала створити розпорядок самостійно. Дайте їм подумати про ті речі, які слід включити в їхній день, а потім попрацюйте з тим, що вони створять. Що стосується дітей молодшого віку, все залежить від того, хто про них піклується (я розумію, що не всі батьки залишаються вдома, щоб це робити). Структуруйте свій день так, щоб спершу зробити всі потрібні дітям речі: від шкільних завдань до інших справ, а потім вже переходьте до інших речей. Для деяких сімей зробити всі рутинні справи на початку дня буде найкращою стратегією. Іншим сім'ям може бути краще розпочинати робочий день трохи пізніше, після довгого сну та спільного сімейного сніданку». Батькам, які не мають можливості слідкувати за тим, що роблять їхні діти протягом дня, докторка радить спільно з тими, хто піклується про дітей, подумати про різні варіанти розпорядку дня та обрати той, який спрацює найкраще.

3. Дозвольте дітям відчути свої емоції

Коли закриваються школи, це означає скасування шкільних вистав, концертів, спортивних матчів та заходів, пропуск яких через коронавірусне захворювання (COVID-19) стає приводом для сильного розчарування. Порада докторки Дамур номер один – дозвольте дітям посумувати. «У житті підлітків це великі втрати. Для них вони більші, ніж для нас, оскільки ми вимірюємо ці речі відповідно до свого життя та досвіду. Будьте готові, що вони будуть дуже засмучені та дуже переживатимуть через втрати, які вони відчуватимуть. Підтримайте їх і скажіть їм, що відчувати сум – це цілком нормально».

4. Запитуйте у дітей, яку інформацію вони отримують

Про коронавірусне захворювання (COVID-19) шириться багато дезінформації. «Дізнайтеся, що саме ваша дитина чула про захворювання і що з цього вважає правдою. Недостатньо просто повідомити своїй дитині точні факти про вірус, тому що якщо вона вже десь чула якусь дезінформацію, вона просто поєднає її з тим, що їй скажете ви. Тому важливо, щоб ви запитували, що саме ваша дитина вже знає про коронавірусне захворювання, і одразу допомагали дитині розбиратися, якщо бачите, що вона заплуталася. Дізнайтеся, що ваша дитина вже знає, і давайте перевірену інформацію, щоб привести дитину до правильного розуміння».

Якщо у них є запитання, на які ви не знаєте точної відповіді, не намагайтесь вигадати відповідь. Використовуйте це як можливість знайти інформацію разом. Використовуйте у якості джерел інформації веб-сайти організацій, яким можна довіряти – такі, як ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров'я.

Багато дітей стикаються з булінгом у школі чи в Інтернеті через спалах коронавірусного захворювання (COVID-19). Ваші діти мають знати, що ви завжди допоможете їм, якщо над ними знущатимуться.«Найкращий спосіб подолати будь-який вид булінгу – залучати свідків, – говорить докторка Дамур, – Не слід очікувати, що діти самостійно дадуть відсіч кривдникам. Скоріше, ми повинні заохочувати їх звертатися за допомогою та підтримкою до друзів чи дорослих».

5. Організовуйте радісні події

Коли мова йде про те, як впоратися із важкими емоціями, «привертайте до себе увагу своєї дитини і намагайтеся врівноважити розмови про почуття з радісними подіями. Дозвольте дітям відволікатися від смутку». Влаштовуйте раз на декілька днів ігрові вечірки або разом готуйте їжу. Докторка Дамур використовує час вечері для спілкування зі своїми дочками. «Ми вирішили, що збираємось вечеряти разом щовечора. Ми об'єднуємося в пари та розподіляємо обов'язки приготування сімейної вечері».

Підліткам слід дозволити деяку свободу у користуванні їхніми гаджетами, але не в будь-який час та за будь-яких обставин. Докторка Дамур радить сказати прямо своїй дитині про те, що ви розумієте, скільки зараз в неї з'явилось вільного часу, але проводити весь цей час у соцмережах через гаджети – це не дуже гарна ідея. «Запитайте свого підлітка: «Як нам із цим бути?». Запропонуйте йому скласти план користування гаджетами і скажіть, що ви думаєте про цей план»

6. Слідкуйте за власною поведінкою

«Звісно, батьки теж відчувають тривогу, а наші діти зчитують наші емоції, – пояснює докторка Дамур, – Я раджу батькам робити все, що в їхніх силах, аби керувати власною тривогою і не накручувати дітей власними страхами. Це означає, що іноді треба стримувати важкі емоції, особливо, якщо вони дуже інтенсивні».

Діти покладаються на своїх батьків у питаннях безпеки. «Важливо, щоб ми пам'ятали, що ми водії автівки, в якій наші діти – це пасажири. І тому навіть якщо ми відчуваємо занепокоєння, ми маємо керувати автівкою так, аби наші пасажири почували себе в безпеці».

ЗНО-2020: термометрія, маски, антисептики та дистанція

Головний санітарний лікар оприлюднив вимоги до проти епідеміологічних заходів при проведенні зовнішнього незалежного оцінювання та вступних іспитів до магістратури.

Відповідний проект рекомендацій винесений для громадського обговорення та набуде чинності після його затвердження.

Документ передбачає проведення низки заходів, що мають забезпечити безпечне проведення зовнішнього оцінювання у пунктах тестування.

Планується, що суб’єкти відповідальні за організацію ЗНО мають визначити маршрути учасників, з метою забезпечення найменшого контакту між групами учасників, скласти графік за яким відбуватиметься допуск учасників у пункт тестування, визначити місця розсадки учасників, з дотриманням їх дистанціювання не менш ніж 1,5 метри один від одного та передбачити розсадку таким чином, щоб поруч, спереду та ззаду учасника місця не були зайняті іншими учасниками.

Окрім того, учасники зовнішнього оцінювання допускатимуться до пункту тестування лише після проведення термометрії, опитування щодо стану здоров'я та за умови одягнення захисної маски.

Допуск до пунктів тестування сторонніх осіб буде заборонено.

На вході до будівлі, в якій організовано тестування та на вході до аудиторій мають бути організовані місця для обробки рук антисептиками.

У санітарних кімнатах має бути забезпечено постійну наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників. Використання багаторазових рушників буде заборонено.

За годину до початку тестування та після проведення тестування в аудиторіях повинно проводитись прибирання, разом із дезінфекцією поверхонь та місць для сидіння.

Також у місцях проведення тестування має бути забезпечено чергування медичних працівників закладів освіти або закладів охорони здоров’я.

Поради батькам при підготовці випускників до ЗНО

1. Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це негативно позначиться на результатах тестування.

2. Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб дитині ніхто не зважав.

3. Допоможіть дитині розподілити теми підготовки по днях.

4. Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування. З програмою "Абітурієнт-2020. Ваші діти можуть потренуватись у виконанні аналогічних до ЗНО тестових завдань. Адже тестування відрізняється від звичайних для неї письмових та усних іспитів.Під час таких тренувань привчайте дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти.

5. Підбадьорюйте дитину, підвищуйте її упевненість в собі.

6. Контролюйте режим підготовки до ЗНО, не допускайте перевантажень.

7. Зверніть увагу на харчування дитини. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку.

8. Напередодні ЗНО забезпечте дитині повноцінний відпочинок. Вона має відпочити і добре виспатися.

9. І найважливіше — постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозуміння. Розв'язання конфліктів залиште на потім

10. Не критикуйте дитину за незадовiльнi результати оцінювання.Не тривожтесь про кількість балів, яку Ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей. Незадовільний результат — це не трагедія, це досвід. Не махайте приречено руками, не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід. По суті, наші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

Психолог А.А.Хоменко

ДОПОМОГА БАТЬКІВ У ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ ДО ЗНО

Батьківські збори Мета: розповісти про особливості підго­товки випускників до ЗНО, про важливість позитивного мікроклімату в родині, підви­щувати психолого-педагогічну грамотність батьків.

Вступне слово психолога

Тезі у перекладі з англійської озна­чає «перевірка». Тести як засіб оціню­вання в навчальних закладах вперше по­чали використовувати у Великобританії ще 1864 року. Від інших методів і прийомів оцінювання тестування відрізняється біль­шою об'єктивністю, сприяє дотриманню єдиних вимог, усуває випадковість під час оцінювання знань.

Зовнішнє незалежне тестування слід роз­глядати як інструмент підсумкової оцінки, який дає змогу вищим навчальним закла­дам приймати її за об'єктивну. Вони мусять взяти її до уваги. Сподіваємося, що вступна кампанія буде прозорою, і, найголовніше, всі абітурієнти матимуть рівні шанси при вступі до Вишів.

Дискусія з батьками

Психолог наголошує, що одне із завдань введення ЗНО — це скорочення Вишів із сумнівною репутацією, підвищення рівня вимог до навчальної підготовки випускників. Ці чинники впливатимуть на скорочення числа студентів, які навчатимуться у вищій школі. Але чи так уже й важливо в житті мо­лодої людини мати диплом університету чи інституту? Можливо, краще реально оцінити свої здібності, інтереси, нахили й обрати професію до душі, аби, провчившись у Виші й отримавши диплом, не працювати за спе­ціальністю. Обговорення.

Інформаційне повідомлення психолога

У пресі з'являється чимало інформації, що тестові завдання важкі для випускників і за такий проміжок часу майже неможливо не розгубитись і згадати великий обсяг ін­формації. Але вікова психологія заперечує такі побоювання. Пізнавальні процеси у цьо­му віці розвинуті вже достатньо. Зокрема, учні вміють:

· виділяти головне;

· бачити подібне і відмінне, порівнювати;

· працювати зосереджено;

· згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання;

· узагальнювати та диференціювати;

· міркувати та робити висновки.

Безумовно, обсяг знань із предмета важ­ливий. Саме знання є запорукою високої оцінки. Однак і психологічна готовність впливає теж.

Чимало учнів хотіли би бути краще пси­хологічно готовими до ситуацій, коли тіло починає тремтіти, думки вилітають із голо­ви, хвилювання переборює всі інші емоції. Вміння опанувати, керувати своїми почуття­ми в ситуації стресу, не розгубитися у важку хвилину не завадить нікому. Як можуть до­помогти батьки у кращій підготовці до ЗНО? Звісно, сидіти і разом з дитиною повторю­вати навчальний матеріал — це зайве. А от допомогти психологічно налаштуватись на іспит, розрадити, заспокоїти — це вам до снаги.

Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом займатися спортом, спілку­ватися з друзями «не по ділу», зачиняють удома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інте­лектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без того напружену обстановку. Треба емоцій­но захистити дитину — запросити на спіль­ну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

Батьки часто не дуже задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга чи по­другу для спільної підготовки до тестування. Вважається, що у кращому разі вони прос­то теревенитимуть. Насправді ж підготовка до іспиту удвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сумлін­но. Запам'ятайте, що вчитися удвох справ­ді не можна, а ось повторювати — навіть бажано. Це доцільно робити напередодні іспиту. Можна розподілити теми за інте­ресами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно чітко, детально, емоцій­но, виразно. Таким чином дитина мимоволі запам'ятає матеріал, який колись полінува­лася вивчити.

Дбайте про режим дня, харчування ди­тини. Можливо, варто було б звільнити її від певних обов'язків по господарству. Але пам'ятайте, що фізичне навантаження теж корисне.

І найважливіше — постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозумін­ня. Розв'язання конфліктів залиште на потім.

Успішне складання ЗНО — свято не тіль­ки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як на­лежний і єдиний можливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною.

Незадовільний результат — це не тра­гедія, це досвід. Не махайте приречено ру­ками, не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і вра­хуйте цей досвід. По суті, наші діти не прос­то складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті прояви­ти себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням — цього неодмінно треба вчити та вчитися.

Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

Відчувати себе впевнено, або як одягнутися до школи.

Ти чуєш словосполучення «шкільна форма» - і вже псується настрій?! Ранок, сонечко, попереду цікавий день... і потрібен цей нудний костюм! Скільки роботи з його вибором... Чому просто не джинси та якась яскрава маєчка? Ми все пояснимо... Насамперед ти йдеш до школи - у навчальний заклад. По - друге, твій наряд не обов'язково повинен бути ФОРМОЮ, але це має бути костюм ділового стилю. Погодьтеся, що в ньому буде зручніше, нічого не заважатиме, ти будеш почувати себе комфортно, серйозним та працездатним... Адже одяг теж створює настрій, і якщо на тобі діловий костюм - почуваєш ти себе також «по-діловому». По - третє, твій одяг не відволікає тебе та твоє оточення від праці та навчання. Не думаю, що коли ти будеш сидіти на уроці у яскраво-червоній маєчці з блискучими стразами, усі будуть занурені тільки в навчання... Чи проблема зовсім в іншому? Тобі не подобається форма, не личить, чи тобі здається, що ти в ній погано виглядаєш? Добре, уяви собі хлопця в джинсах чи штанцях кольору гнилого банана та у яскравій футболці. Або дівчину у джинсовій міні- спідниці і рожевій майці. Хіба це учні, зібрані до школи та готові до навчання? Після цього можна спокійно намалювати портрет хлопця чи дівчини ділового стилю. Випрасуваний чорний костюм з краваткою, сорочка, почищені черевики, гарна зачіска... Та дівчина у спідниці стриманої довжини, у біленький блузці, охайних туфельках, підібраним волоссям... Хіба це гірше вищеописаного?

Одяг - це самовираження, у цьому сумнівів нема, але в школі є можливість виразитися по-іншому. Тому на твої яскраві речі мало хто звертає увагу. Хоча ні, звертають, але до гарних наслідків це призводить не завжди. Іноді треба знати, де і коли... Якщо дуже хочеш похвалитися новим вбранням - запрошуй друзів у гості.

А в школі ми тебе раді бачити охайним та готовим працювати! Удачі!

Учнівський Уряд, Корнійчук О.А.

Поради для поліпшення проведення профілактики правопорушень серед неповнолітніх в навчальних закладах.

Рекомендуємо наступне:

1.Налагоджувати співпрацю з організаціями, що працюють у сфері попередження протиправних дій неповнолітніх, залучати до співпраці громадські організації.

2. Урізноманітнювати форми та методи профілактики, збільшувати застосування вербальних методів: окрім лекцій та бесід, які передбачають пасивне сприйняття інформації, використовувати диспути, дискусії, вікторини, які активніше залучають слухачів, а також інтерактивні методи подання інформації (тренінги, сюжетно-рольові ігри, вправи).

3. Сприяти розробці та впровадженню програм, які організовують дозвілля підлітків.

4. Залучення правоохоронців до спільних заходів дозвілля дітей (спортивних змагань, конкурсів) та для проведення сюжетно-рольових ігор з метою ознайомлення з роботою правоохоронних органів.

5. Підготовка волонтерів, які можуть стати контактними особами для дітей, схильних до девіантної поведінки.

6. Проведення заходів з правової освіти фахівцями та за методикою «рівний-рівному» - самими неповнолітніми.

Головними напрямами профілактики правопорушень серед неповнолітніх можна вважати: правове виховання, організація дозвілля, профілактика вживання алкоголю та наркотиків.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. Враховуйте вікові особливості дітей: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції).

2. Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших.

3. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».

4. Хваліть учня за найменші досягнення.

5. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.

6. Створюйте ситуації успіху.

7. Зменшуйте кількість заперечливих слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.

8. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність.

9. Давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).

10. Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Шановні батьки, пам’ятайте! Тільки разом у співпраці з школою та громадськістю можна досягти бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і викладачами предметів.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку, вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, як ідитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.
Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж два рази у місяць. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини.
Якщоміж вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язатиїх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадков опоставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.
Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми — купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

7. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

8. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці і дітей.

9. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

10. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

11. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

12. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

13. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

П'ЯТЬ ПРИНЦИПІВ, ЩО ДОПОМАГАЮТЬ УНИКНУТИ КОНФЛІКТУ У СПІЛКУВАННІ З ЛЮДЬМИ

1. Не виражайте сумніву щодо розумових здібностей вашого співрозмовника.

2. Підтримуйте в людини віру в себе.

3. Розмовляючи з людьми, не починайте з питань, у яких у вас із людиною наявні протиріччя.

4. Прагнучи переконати людину, потрібно спочатку дати їй висловитися.

5. Критикуйте позитивно:

- вона повинна бути засобом, а не метою;

- її висловлює людина, яка користується довірою і повагою;

- критикується справа, діяльність, а не людина;

- вона застосовується в особливих випадках, а не є повсякденною і звичною;

- критикуйте наодинці і дружнім тоном.

Якшо вам уже довелося побувати у конфліктній ситуації і ви стали учасником конфлікту, вам варто дотримуватись деяких правил.

ПРАВИЛА РОЗВ'ЯЗАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ

1. Не починайте свою промову з вислову: «Я давно вже хотів сказати...»

2. Уникайте слів завжди і ніколи.

3. Якшо цю людину ви ніколи не хвалили, не очікуйте, шо на вашу критику вона відреагує позитивно.

4. Критикуйте лише те, що можна змін йти.

5. Не порівнюйте поведінку цієї людини з поведінкою інших. Це принижує.

6. Не знищуйте індивідуальність.

7. Не приписуйте співрозмовнику того, чого він не казав. Краще не перебільшувати — можуть звинуватити у брехні.

8. Не зосереджуйтесь на особистості суперника, активізуйте увагу на проблемі й варіантах її вирішення.

9. Не кажіть тільки про свої проблеми, дайте змогу висловитися партнеру й уважно вислухайте його.

10. Не робіть висновки за партнера.

11. Перше зауваження людині доцільно робити наодинці.

12. Давайте людям психологічну паузу, що може зняти емоційне навантаження.

13. Прагніть щиро зрозуміти співрозмовника.

14. Свою помилку визнайте швидко і рішуче, випереджаючи можливу критику.

15. Визначте динаміку взаємин і усвідомте мету й мотиви поведінки співрозмовника.

16. Зміцнюйте позитивну атмосферу у спілкуванні.

17. Перетворюйте свої проблеми на нові можливості й перспективи.

18. Відчувайте, коли потрібно відступити.

19. Безвихідних ситуацій не буває.

20.Дійте! Не уникайте конфліктів, а намагайтеся їх вирішувати й запобігати негативним наслідкам.

Поради для людей запальних і дратівливих, яким часто доводиться потрапляти, а може, і ство­рювати через необачність конфліктні ситуації:

- намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми проблемами;

- вмійте на деякий час абстрагуватися від своїх турбот;

- не впадайте у гнів. Робіть паузи, що запобігають вибухові гніву;

- не будьте примхливими, поступайтеся;

- не ставте високих вимог. Той, хто занадто багато очікує від інших, постійно відчуває невдоволення від того, що вони не відповідають його вимогам.

«Діти – це цілий світ»

˜ Пам'ятка для батьків ™

I. Діти — основа сім'ї. У процесі виховання враховуй­те індивідуальні особливості розвитку дитини.

II. Не ображайте, не бийте й не принижуйте дитину. Па­м'ятайте: навчання — це ра­дість (негативні емоції не спри­яють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

III. Не виховуйте дитину без­посередньо у школі, знайдіть час для бесіди з нею. У про­цесі спілкування не реагуйте бурхливими емоціями, не за­суджуйте дитину, а будьте так­товними, толерантними у ви­раженні своїх суджень, думок.

IV. Намагайтеся контролю­вати режим дня дитини.

V. Пам'ятайте, що дитина — ваше відображення (грубість породжує грубість, крик — крик, а доброзичливість і взає­морозуміння — добро і злаго­ду в сім'ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

VI. Якщо ви помітили, що в дитини «важкий» період, — підтримайте її, щоб вона не схибила, а пішла правильним шляхом.

VII. Дитина — це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов'язки (учитися, ввічливо ставитися до інших тощо).

VIII. Не віддаляйте дитину від себе — знайдіть час погово­рити, зрозуміти її, згадайте себе у цьому віці, допоможіть, якщо потрібно (лагідним, ніжним словом).

IX. Не шкодуйте ніжних слів будуючи стосунки з влас­ною дитиною.

X. Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорі­єнтуватись у бурхливому морі життєвих подій!

Кiлькiсть переглядiв: 749

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

/Files/images/22012021/IMG-4e0f4a4d80d8b9eda2f5079d847151d3-V.jpg гідність-голодоморгідність вечорниці 2020 /Files/images/22012021/IMG-298415e0e2634ab6a4313fd525c4b1e3-V.jpg хустка /Files/images/22012021/kruti2021/P10129-140127.jpg гідність-голодомор гідність гідність хустка хустка хустка 18.12.2020 18.12.2020 /Files/images/18122020/P01218-104839.jpg хустка

Дата останньої зміни 15 Березня 2022

Фотогалерея