Інклюзивна освіта

Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на одержання освіти, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), лише 20 % народжених дітей умовно вважається здоровими, інші – або страждають порушеннями психофізичного розвитку, або знаходяться в стані між здоров’ям і хворобою.

Визнання прав такої дитини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному етапі розвитку освіти. Тому важливого значення набуває інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей із порушеннями психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками.

Інклюзія(відInclusion– включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.

Інклюзивна освіта– це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.

В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.

Основний принцип інклюзивної освітиполягає в тому, що:

◦ Всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними.

◦ Навчальні заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання.

◦ Забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, прийняття організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів та партнерських зв’язків зі своїми громадами.

◦ Діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання. Вони є найбільш ефективним засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Інклюзивний підхід– створення таких умов, за яких усі учасники навчально-виховного процесу мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у дошкільних та загальноосвітніх школах.

Переваги інклюзивної освіти:

для дітей з особливими освітніми потребами:

◦ Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

◦ Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

◦ Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

◦ Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

◦ У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

для інших дітей:

◦ Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

◦ Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

◦ Діти вчаться співробітництву.

◦ Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

для педагогів та фахівців:

◦ Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

◦ Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.

◦ Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Дослідження науковців Інституту спеціальної педагогіки НАПН України з інклюзивної проблематики проводяться у руслі прогресивних світових тенденцій і характеризуються інноваційною стратегією: від інституціалізації до інклюзії. Інноваційна методологія заснована на принципах дитиноцентризму, що передбачає виявлення задатків кожної особистості з проблемами в розвиткові, створення умов для їх успішного розвитку та самореалізації в житті.

Перелік документів, необхідних для проведення комплексної оцінки

1.Документи, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників.

Як правило, це паспорти батьків або опікуна (копія: перша, друга сторінки, прописка), у разі опікунства - копія опікунського посвідчення. У разі відсутності батьків взагалі, додаються документи, які підтверджують їхню відсутність: рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть, розшук, про тяжку хворобу тощо. Тоді особа, яка представляє дитину в ІРЦ (за умови відсутності батьків або осіб, які їх замінюють), обов'язково оформлює доручення на представлення інтересів дитини під час здійснення оцінки.

2. Свідоцтво про народження дитини (копія);3.Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності) видається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів, згідно з Наказом МОЗ України від 08.10.2007 № 623;

4.Форма первинної облікової документації № 112/0 "Історія розвитку дитини", визначена Наказом МОЗ «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності» від 28.07.2014 № 527, у разі потреби - довідка від психіатра.

5.У разі коли дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, до заяви можуть додаватися:

- психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу;

- зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки, інші творчі роботи дитини;

- документи щодо додаткових обстежень дитини.

6. У разі коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавалася психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові послуги, до ІРЦ подаються:

- попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки;

- висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

Інформація для батьків дітей з ООП стосовно потреби для звернення до фахівців ІРЦ

Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів, зокрема:

дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити;
до трьох років у дитини не з'явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів;
з іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка;
дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їх змісту, погано запам'ятовує вірші;
у поведінці дитини є моменти, які Вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій;
Ви бачите ці вади, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою, як і всі.

Якщо Ваша дитина навчається в школі:

у дитини є труднощі в засвоєнні освітньої програми чи навчальних предметів;
педагоги скаржаться, що у дитини є труднощі в навчанні, конфлікти в класі, агресивність;
дитина часто відчуває себе втомленою, не бажає вчитись, виконувати домашні завдання, відвідувати школу;
дитина, на Ваш погляд, надто рухлива, або, навпаки, довго думає, гірше інших навчається, погано говорить.

Психолог А.А.Хоменко

Відповідальність батьків щодо навчання дитини з особливими освітніми потребами

Згідно чинного законодавства, батьки (або особи, які їх замінюють) є відповідальними за освіту дитини. Так, у Сімейному кодексі України (ст. 150, п.2) зазначається, що батьки зобов’язані «піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток» та «забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя» (ст. 150, п.3). У Законі України «Про освіту» вказано про відповідальність батьків за здобуття дітьми дошкільної освіти (ст. 11 п.3, ст. 55 пп.2, 4), а також про те, що батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання, дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, створювати належні умови для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей (ЗУ «Про дошкільну освіту» ст. 8, п. 3; ст. 36 п.2). Закон України «Про дошкільну освіту», передбачає, що батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за здобуття дітьми дошкільної освіти (ст. 9 п.4), за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності (ст.8 п.3). Закон також застерігає, що «відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім'ю від обов'язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі» (ст.8 п.2). Закон України «Про загальну середню освіту» також говорить про відповідальність батьків – у здобуванні дитиною загальної середньої освіти згідно стандартів (ст.6 п.5, ст. 29 п.2). Разом з декларацією обов’язків батьків щодо освіти і розвитку дітей у законодавстві вказується на гарантії держави щодо забезпечення права дитини на належне батьківське виховання, яке забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. У разі виявлення фахівцями закладу дошкільної освіти або закладу загальної середньої освіти у дитини труднощів у засвоєнні Базового компоненту дошкільної освіти, або стандарту загальної середньої освіти, вони зобов’язані повідомити про це батьків, оскільки у разі навчання дитини у закладі освіти, його фахівці розділяють з батьками відповідальність за дотримуванні рівня якості освіти (ЗУ «Про дошкільну освіту», ст.8 п.4, ЗУ «Про загальну середню освіту, ст.33 п.1). Для визначення статусу дитини, яка має труднощі у засвоєнні програми, як дитини з особливими освітніми потребами, а також для організації психолого-педагогічної та кореційно-розвиткової допомоги і побудови її подальшого освітнього маршруту в умовах інклюзивного навчання за Законом України «Про освіту» батьки повинні звернутися до Інклюзивного ресурсного центру для отримання комплексної оцінки розвитку дитини і визначення її статусу (ЗУ «Про освіту», ст.20, п.4, Положення про ІРЦ). Таким чином, законодавчо забезпечено захист права дитини з особливими освітніми потребами на освіту. Проте не поодинокі випадки, коли батьки відмовляються проходити комплексну оцінку розвитку дитини в умовах Інклюзивного ресурсного центру. Потрібно зазначити, що Законом України «Про охорону дитинства», дитина має право на достатній життєвий рівень (ст. 8), і батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків (у даному випадку – обов’язків щодо забезпечення дитини дошкільною та загальною середньою освітою, і їх перешкоджання вивченню причин відставання і відмова звертатися за комплексною оцінкою розвитку дитини в ІРЦ, що призводить до того, що дитина не може отримати повноцінну освіту) це надає дитині статус «дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах» (ст. 1 абз. 9). І цей статус тягне за собою проведення низки заходів (соціальне інспектування, соціальна профілактика, згідно Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю», ст.1, а також Закону України «Про охорону дитинства», ст.4 – про встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.) Згідно Ст. 35. ЗУ «Про охорону дитинства», особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України. Таким чином, відмова батьків дитини, яка, за оцінкою фахівців ЗДО, відстає у розвитку, не виконує вимоги Базового компоненту дошкільної освіти і потребує психолого-педагогічної та корекційно-розвивальної допомоги, звернутися в ІРЦ за комплексною оцінкою розвитку дитини, вони створюють для дитини складні життєві обставини. Їх бездіяльність порушує права дитини на освіту, достатній життєвий рівень, а також призводить до того, що заклад освіти може звернутися до служби у справах дітей за допомогою у захисті прав дитини.

Вкладення