ДОПОМОГА БАТЬКІВ У ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ ДО ЗНО

Батьківські збори Мета: розповісти про особливості підго­товки випускників до ЗНО, про важливість позитивного мікроклімату в родині, підви­щувати психолого-педагогічну грамотність батьків.

Вступне слово психолога

Тезі у перекладі з англійської озна­чає «перевірка». Тести як засіб оціню­вання в навчальних закладах вперше по­чали використовувати у Великобританії ще 1864 року. Від інших методів і прийомів оцінювання тестування відрізняється біль­шою об'єктивністю, сприяє дотриманню єдиних вимог, усуває випадковість під час оцінювання знань.

Зовнішнє незалежне тестування слід роз­глядати як інструмент підсумкової оцінки, який дає змогу вищим навчальним закла­дам приймати її за об'єктивну. Вони мусять взяти її до уваги. Сподіваємося, що вступна кампанія буде прозорою, і, найголовніше, всі абітурієнти матимуть рівні шанси при вступі до Вишів.

Дискусія з батьками

Психолог наголошує, що одне із завдань введення ЗНО — це скорочення Вишів із сумнівною репутацією, підвищення рівня вимог до навчальної підготовки випускників. Ці чинники впливатимуть на скорочення числа студентів, які навчатимуться у вищій школі. Але чи так уже й важливо в житті мо­лодої людини мати диплом університету чи інституту? Можливо, краще реально оцінити свої здібності, інтереси, нахили й обрати професію до душі, аби, провчившись у Виші й отримавши диплом, не працювати за спе­ціальністю. Обговорення.

Інформаційне повідомлення психолога

У пресі з'являється чимало інформації, що тестові завдання важкі для випускників і за такий проміжок часу майже неможливо не розгубитись і згадати великий обсяг ін­формації. Але вікова психологія заперечує такі побоювання. Пізнавальні процеси у цьо­му віці розвинуті вже достатньо. Зокрема, учні вміють:

· виділяти головне;

· бачити подібне і відмінне, порівнювати;

· працювати зосереджено;

· згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання;

· узагальнювати та диференціювати;

· міркувати та робити висновки.

Безумовно, обсяг знань із предмета важ­ливий. Саме знання є запорукою високої оцінки. Однак і психологічна готовність впливає теж.

Чимало учнів хотіли би бути краще пси­хологічно готовими до ситуацій, коли тіло починає тремтіти, думки вилітають із голо­ви, хвилювання переборює всі інші емоції. Вміння опанувати, керувати своїми почуття­ми в ситуації стресу, не розгубитися у важку хвилину не завадить нікому. Як можуть до­помогти батьки у кращій підготовці до ЗНО? Звісно, сидіти і разом з дитиною повторю­вати навчальний матеріал — це зайве. А от допомогти психологічно налаштуватись на іспит, розрадити, заспокоїти — це вам до снаги.

Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом займатися спортом, спілку­ватися з друзями «не по ділу», зачиняють удома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інте­лектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без того напружену обстановку. Треба емоцій­но захистити дитину — запросити на спіль­ну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

Батьки часто не дуже задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга чи по­другу для спільної підготовки до тестування. Вважається, що у кращому разі вони прос­то теревенитимуть. Насправді ж підготовка до іспиту удвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сумлін­но. Запам'ятайте, що вчитися удвох справ­ді не можна, а ось повторювати — навіть бажано. Це доцільно робити напередодні іспиту. Можна розподілити теми за інте­ресами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно чітко, детально, емоцій­но, виразно. Таким чином дитина мимоволі запам'ятає матеріал, який колись полінува­лася вивчити.

Дбайте про режим дня, харчування ди­тини. Можливо, варто було б звільнити її від певних обов'язків по господарству. Але пам'ятайте, що фізичне навантаження теж корисне.

І найважливіше — постарайтеся, щоб у родині панував спокій, порозумін­ня. Розв'язання конфліктів залиште на потім.

Успішне складання ЗНО — свято не тіль­ки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як на­лежний і єдиний можливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною.

Незадовільний результат — це не тра­гедія, це досвід. Не махайте приречено ру­ками, не вішайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і вра­хуйте цей досвід. По суті, наші діти не прос­то складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті прояви­ти себе, показати свої досягнення в певній галузі, уміння не розгубитися, упоратися із хвилюванням — цього неодмінно треба вчити та вчитися.

Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.

Відчувати себе впевнено, або як одягнутися до школи.

Ти чуєш словосполучення «шкільна форма» - і вже псується настрій?! Ранок, сонечко, попереду цікавий день... і потрібен цей нудний костюм! Скільки роботи з його вибором... Чому просто не джинси та якась яскрава маєчка? Ми все пояснимо... Насамперед ти йдеш до школи - у навчальний заклад. По - друге, твій наряд не обов'язково повинен бути ФОРМОЮ, але це має бути костюм ділового стилю. Погодьтеся, що в ньому буде зручніше, нічого не заважатиме, ти будеш почувати себе комфортно, серйозним та працездатним... Адже одяг теж створює настрій, і якщо на тобі діловий костюм - почуваєш ти себе також «по-діловому». По - третє, твій одяг не відволікає тебе та твоє оточення від праці та навчання. Не думаю, що коли ти будеш сидіти на уроці у яскраво-червоній маєчці з блискучими стразами, усі будуть занурені тільки в навчання... Чи проблема зовсім в іншому? Тобі не подобається форма, не личить, чи тобі здається, що ти в ній погано виглядаєш? Добре, уяви собі хлопця в джинсах чи штанцях кольору гнилого банана та у яскравій футболці. Або дівчину у джинсовій міні- спідниці і рожевій майці. Хіба це учні, зібрані до школи та готові до навчання? Після цього можна спокійно намалювати портрет хлопця чи дівчини ділового стилю. Випрасуваний чорний костюм з краваткою, сорочка, почищені черевики, гарна зачіска... Та дівчина у спідниці стриманої довжини, у біленький блузці, охайних туфельках, підібраним волоссям... Хіба це гірше вищеописаного?

Одяг - це самовираження, у цьому сумнівів нема, але в школі є можливість виразитися по-іншому. Тому на твої яскраві речі мало хто звертає увагу. Хоча ні, звертають, але до гарних наслідків це призводить не завжди. Іноді треба знати, де і коли... Якщо дуже хочеш похвалитися новим вбранням - запрошуй друзів у гості.

А в школі ми тебе раді бачити охайним та готовим працювати! Удачі!

Учнівський Уряд, Корнійчук О.А.

Поради для поліпшення проведення профілактики правопорушень серед неповнолітніх в навчальних закладах.

Рекомендуємо наступне:

1.Налагоджувати співпрацю з організаціями, що працюють у сфері попередження протиправних дій неповнолітніх, залучати до співпраці громадські організації.

2. Урізноманітнювати форми та методи профілактики, збільшувати застосування вербальних методів: окрім лекцій та бесід, які передбачають пасивне сприйняття інформації, використовувати диспути, дискусії, вікторини, які активніше залучають слухачів, а також інтерактивні методи подання інформації (тренінги, сюжетно-рольові ігри, вправи).

3. Сприяти розробці та впровадженню програм, які організовують дозвілля підлітків.

4. Залучення правоохоронців до спільних заходів дозвілля дітей (спортивних змагань, конкурсів) та для проведення сюжетно-рольових ігор з метою ознайомлення з роботою правоохоронних органів.

5. Підготовка волонтерів, які можуть стати контактними особами для дітей, схильних до девіантної поведінки.

6. Проведення заходів з правової освіти фахівцями та за методикою «рівний-рівному» - самими неповнолітніми.

Головними напрямами профілактики правопорушень серед неповнолітніх можна вважати: правове виховання, організація дозвілля, профілактика вживання алкоголю та наркотиків.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. Враховуйте вікові особливості дітей: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції).

2. Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших.

3. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».

4. Хваліть учня за найменші досягнення.

5. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.

6. Створюйте ситуації успіху.

7. Зменшуйте кількість заперечливих слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.

8. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність.

9. Давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).

10. Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Шановні батьки, пам’ятайте! Тільки разом у співпраці з школою та громадськістю можна досягти бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і викладачами предметів.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку, вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, як ідитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.
Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж два рази у місяць. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини.
Якщоміж вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язатиїх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадков опоставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.
Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми — купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

7. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

8. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці і дітей.

9. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

10. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

11. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

12. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

13. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

П'ЯТЬ ПРИНЦИПІВ, ЩО ДОПОМАГАЮТЬ УНИКНУТИ КОНФЛІКТУ У СПІЛКУВАННІ З ЛЮДЬМИ

1. Не виражайте сумніву щодо розумових здібностей вашого співрозмовника.

2. Підтримуйте в людини віру в себе.

3. Розмовляючи з людьми, не починайте з питань, у яких у вас із людиною наявні протиріччя.

4. Прагнучи переконати людину, потрібно спочатку дати їй висловитися.

5. Критикуйте позитивно:

- вона повинна бути засобом, а не метою;

- її висловлює людина, яка користується довірою і повагою;

- критикується справа, діяльність, а не людина;

- вона застосовується в особливих випадках, а не є повсякденною і звичною;

- критикуйте наодинці і дружнім тоном.

Якшо вам уже довелося побувати у конфліктній ситуації і ви стали учасником конфлікту, вам варто дотримуватись деяких правил.

ПРАВИЛА РОЗВ'ЯЗАННЯ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ

1. Не починайте свою промову з вислову: «Я давно вже хотів сказати...»

2. Уникайте слів завжди і ніколи.

3. Якшо цю людину ви ніколи не хвалили, не очікуйте, шо на вашу критику вона відреагує позитивно.

4. Критикуйте лише те, що можна змін йти.

5. Не порівнюйте поведінку цієї людини з поведінкою інших. Це принижує.

6. Не знищуйте індивідуальність.

7. Не приписуйте співрозмовнику того, чого він не казав. Краще не перебільшувати — можуть звинуватити у брехні.

8. Не зосереджуйтесь на особистості суперника, активізуйте увагу на проблемі й варіантах її вирішення.

9. Не кажіть тільки про свої проблеми, дайте змогу висловитися партнеру й уважно вислухайте його.

10. Не робіть висновки за партнера.

11. Перше зауваження людині доцільно робити наодинці.

12. Давайте людям психологічну паузу, що може зняти емоційне навантаження.

13. Прагніть щиро зрозуміти співрозмовника.

14. Свою помилку визнайте швидко і рішуче, випереджаючи можливу критику.

15. Визначте динаміку взаємин і усвідомте мету й мотиви поведінки співрозмовника.

16. Зміцнюйте позитивну атмосферу у спілкуванні.

17. Перетворюйте свої проблеми на нові можливості й перспективи.

18. Відчувайте, коли потрібно відступити.

19. Безвихідних ситуацій не буває.

20.Дійте! Не уникайте конфліктів, а намагайтеся їх вирішувати й запобігати негативним наслідкам.

Поради для людей запальних і дратівливих, яким часто доводиться потрапляти, а може, і ство­рювати через необачність конфліктні ситуації:

- намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми проблемами;

- вмійте на деякий час абстрагуватися від своїх турбот;

- не впадайте у гнів. Робіть паузи, що запобігають вибухові гніву;

- не будьте примхливими, поступайтеся;

- не ставте високих вимог. Той, хто занадто багато очікує від інших, постійно відчуває невдоволення від того, що вони не відповідають його вимогам.

«Діти – це цілий світ»

˜ Пам'ятка для батьків ™

I. Діти — основа сім'ї. У процесі виховання враховуй­те індивідуальні особливості розвитку дитини.

II. Не ображайте, не бийте й не принижуйте дитину. Па­м'ятайте: навчання — це ра­дість (негативні емоції не спри­яють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

III. Не виховуйте дитину без­посередньо у школі, знайдіть час для бесіди з нею. У про­цесі спілкування не реагуйте бурхливими емоціями, не за­суджуйте дитину, а будьте так­товними, толерантними у ви­раженні своїх суджень, думок.

IV. Намагайтеся контролю­вати режим дня дитини.

V. Пам'ятайте, що дитина — ваше відображення (грубість породжує грубість, крик — крик, а доброзичливість і взає­морозуміння — добро і злаго­ду в сім'ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

VI. Якщо ви помітили, що в дитини «важкий» період, — підтримайте її, щоб вона не схибила, а пішла правильним шляхом.

VII. Дитина — це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов'язки (учитися, ввічливо ставитися до інших тощо).

VIII. Не віддаляйте дитину від себе — знайдіть час погово­рити, зрозуміти її, згадайте себе у цьому віці, допоможіть, якщо потрібно (лагідним, ніжним словом).

IX. Не шкодуйте ніжних слів будуючи стосунки з влас­ною дитиною.

X. Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорі­єнтуватись у бурхливому морі життєвих подій!

Кiлькiсть переглядiв: 58

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.